Філософія відкритого мислення та навчання 2.0: моє бачення

Вітаємо !

Вітаємо Вас із Днем народження!
Миру, любові, внутрішнього комфорту, душевної гармонії.
Бажаємо, аби творча муза завжди була з Вами, бо читати Ліну Костенко – це черпати щоразу щось нове, глибинне, таке близьке і водночас болісно-правдиве.
Залишайтеся такою ж справжньою і безкомпромісною, неперевершеною, сильною і ліричною.
Здоров’я Вам, Ліно Василівно, на довгі роки.
Любимо, шануємо, віримо, читаємо. Read more

Переповідати фабулу твору справа невдячна – усі, кому це цікаво, давно уже обізнані. Критики на роман накопичилося більш аніж достатньо. Чимало «горщиків розбито» і на тему жанрової приналежності твору: роман, памфлет, щоденник і т.д.; як і з приводу постаті 35-ти річного програміста, крізь не надто щільний образ якого постійно просочується пряма мова автора; і сюжету, що, фактично, не розвивається, та й узагалі відсунутий на другорядний план (приміром, “Бортжурнал Капітана Очевидність“, “Особливості національного божевілля“, “Яка доба — таке і полотно, або «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко“). Про все це уже сказано стільки, скільки, ймовірно, не говорили в Україні ще про жоден сучасний літературний твір з часів незалежності. І уже саме існування дискусії такого масштабу присвяченій українській книжці повинно було б радувати. Але, натомість, серед усього цього вимальовується просто-таки гротескна ситуація.

Read more

Розмірковую над романом Ліни Костенко “Записки українського самашедшего” (Київ: Видавництво Івана Малковича “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА“, 2011. – 416 с.).

Знаєте, знаходжу певні паралелі з головним героєм роману,  і для мене – як для ІТ-шніка – було б закономірно, якби назва книги була “Записки українського самашедшего блоґера“. Тільки не подумайте, що головний герой “програміст” справді компУтерщик… справа не в тому, хто ховається під маскою головного героя.

Read more