Розмірковую над романом Ліни КостенкоЗаписки українського самашедшего” (Київ: Видавництво Івана МалковичаА-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА“, 2011. – 416 с.).

© Ліна Костенко, 2011 Обкладинка © Рафал Ольбінський Заставки © Владислав Єрко, © «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010. Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002 Адреса: 01004, Київ, вул. Басейна, 1./2 E-mail: ivan@ababa.kiev.ua Поліграфія: ВАТ ХКФ «Глобус». Зам. № 0-1342
ISBN 978-966-7047-88-7 www.ababahalamaha.com.ua www.ababagalamaga.com.ua

Знаєте, знаходжу певні паралелі з головним героєм роману,  і для мене – як для ІТ-шніка – було б закономірно, якби назва книги була “Записки українського самашедшего блоґера“. Тільки не подумайте, що головний герой “програміст” справді компУтерщик… справа не в тому, хто ховається під маскою головного героя.

Тобто суть роману не в тому, що за прототип взято щоденник – вигаданий, надуманий чи реальний, головне - як там описано події . А написана там “свята правда” тривання і сприйняття розумом та серцем щирого українця в невідворотному хронологічному порядку подій в Україні так званих “нульових років”

І нема чого переписувати історію – вона вже чітко зафіксована  в цій книзі!

Раніше я сприймав роман як “депресивний”, тепер бачу це як реальний спротив і виклик суспільству – українській державі “as is”, хоча дійсно: Україна – “країна чудес” (бандитів і запроданців, що “нагорі”).

…. далі йдуть емоції …. пропускаємо.

Висновок 1: мабуть, народ заслуговує на керівників, яких воно собі вибирає. А чи дають нам можливість вибирати ?

Висновок 2: Ліні Костенко – Нобелівську премію з літератури! Так?